Природна гавань, захищена від штормів Тихого океану, стратегічне розташування на перетині трговельних морських шляхів через Панамський канал, багаті природні ресурси і біорозмаїття – здається, колумбійське місто Буенавентура просто від бога отримало усі можливості забезпечити процвітання і добробут чотирьомстам тисячам мешканців. Глибоководний порт швидко перетворюється на найважливіший у Колумбії за обсягами перевезень, але чи відчувають ці переваги самі містяни? <br /><br />Здається, навпаки. Саме завдяки своєму розташуванню місто стало своєрідним магнітом для перемитників наркотиків та воєнізованих формувань, які перебрали контроль над узбережжям і запроваджують там власні закони. Дві найбільші банди – “Урабеньйос” і “Емпреса” конкурують за контроль над Буенавентурою, займаються рекетом і здирництвом, тероризують підприємців і жорстоко карають тих, хто чинить найменший опір.<br /><br />У березні влада вдалася до рішучих кроків – до Буенавентури ввели 2 з половиною тисячі морських піхотинців і організували цілодобові патрулі поліції на вулицях, куди, здається, повернувся спокій. Але це оманлива тиша, а невидимі, проте цілком реальні кордони і надалі розділяють місто. <br /><br />Мері Медіна, мережа “Метелики”: <br />“Ви не можете перейти з однієї вулиці на іншу, бо вас можуть просто вбити. Вас можуть піддати насильству, вас можуть викрасти. Деякі жінки бояться взагалі виходити з дому чи йти на роботу, бо ці бандити просто можуть вирішити, що саме цього дня усім заборонено виходити на вулицю і наказано залишатись вдома.”<br /><br />Маріца Аспрілья, мережа “Метелики”:<br />“Ці так звані господарі життя з підозрою дивляться на кожного перехожого, на кожного, хто з“являється на вулиці – що він чи вона тут роблять, чого прийшли? Може це подружка одного зі своїх, а може навпаки, це якийсь засланий сексот чи шпигун...”<br /><br />Ґлорія Арболеда, мережа “Метелики”:<br />“Хлопчик однієї зі шкіл, роботу якою ми координуємо, зник минулого року, а потім його знайшли закатованим.”<br /><br />Фабіола Саласар, мережа “Метелики”: <br />“Мого сина вбили у мене на очах, це був просто жах. Коли жорстоко вбивають вашу дитину – ця трагедія залишає невиліковний шрам на все життя.”<br /><br />Ґлорія, Мері і Маріца – темношкірі колумбійки. Чимало жінок з цієї громади – самотні матері, які змушені одноосібно вести господарство і виховувати дітей. Ці троє – сильні духом жінки, яким доводиться протистояти хвилі жорстокості і насильства, у тому числі на статевому ґрунті. <br />Ґлорія, Мері і Маріца є членами групи “Метелики з новими крилами” – мережі, що об‘єднує сотні жінок з 9 різних організацій, які функціонують у самій Буенавентурі та її передмістях. <br /><br />Кожного дня Ґлорія їде викладати до сільської школи в передмісті Байя Каліма, де вона народилась. Вона також координує тут роботу жіночої групи, а загалом її стаж соціального працівника для жінок – вже понад 30 років. Дві її доньки вже закінчили школу, а сама Ґлорія – одна з трьох засновниць і лідерів “мережі метеликів”, мету діяльності якої окреслює просто:<br /><br />Ґлорія Арболеда, мережа “Метелики”:<br />“Підтримувати і допомагати жінкам з різними проблемами, особливо жертвам насильства»<br /><br />У сільській місцевості чимало людей стають жертвами примусового виселення, у той час як різні банди змагаються за контроль над територією і не допустити туди конкурентів. Ця жінка – мати сімох дітей, у тому числі 4 неповнолітніх – досі з жахом згадує, як минулого року її ледь не вбив співмешканець. <br /><br />Жертва насильства: <br />“Він витяг пістолет і приставив мені до голови. Він хотів вбити мене. Але пістолет заклинило, а я встигла вчепитися йому в руку, і коли він все ж зробив постріл – він поцілив мені у ногу. Він справді хотів убити мене.”<br /><br />Куля і досі залишається у неї в нозі. А вже кількома місяцями по тому, вона стала жертвою примусового виселення, про що їй важко говорити.<br /><br />Жертва насильства:<br />“Ми були змушені виїхати, хоча спочатку ми ще якось поралися, не звертаючи уваги на незначні заворушення. 2003 року у мене народився син, він був міцним здоровим хлопчиком, але той інцидент його дуже травмував, він тепер страшенно боїться звуків пострілів. Ми залишили Буенавентуру і знайшли притулок у Колізео де Крісталь. Там нам дали матрац і одну ковдру, і ми так і спали фактично на підлозі протягом двох з половиною місяців, доки змогли повернутися. Жінки з мережі “метеликів” мені дуже допомогли, давали харчі, допомагали з переїздом. Вони опікувалися усіма моїми потребами, яких у нас чимало, дбали про мене як могли.”<br /><br />Мері – ще одна з лідерів мережі, якій робота з жінками дозволила реалізувати давню мрію – стати соціальним працівником. Сьогодні вона бере участь у семінарі в містечку Сан-Франциско, організованому Фабіолою – однією з координаторів групи “Матері за життя”. Тут волонтери дізнаЮться як протистояти насильству над жінкамиЮ вивчають відповідний закон, ухвалений у Колумбії 2008 року.<br /><br />Мері Медіна, мережа “Метелики”: <br />“Ми повинні боротися далі, ми не можемо дозволити брутальним чоловікам знущатися над нами, принижувати нас, наступати нам на горло. Відстоюйте свою гідність. Якщо він знову підніме на ва
