Політичні сили у Британії дають свої оцінки результатам референдуму у Шотландії. Попри те, що більшість у Шотландії проголосувала проти незалежності, висока активність виборців і достатньо висока кількість тих, хто підтримав ідею суверенітету, наштовхує на думки про потребу у змінах. Лієм Фокс, колишній міністр оборони, член партії консерваторів, певен, що політичне замирення у Шотландії відбудеться саме собою.<br /><br />“Та Шотландія, яку ми бачимо сьогодні, показала себе як демократична країна. Це завжди здорово. Якщо політичні партії у Шотландії будуть відігравати свою конструктивну роль, то зовсім не обов‘язково має виникнути атмосфера обвинувачень, чи покарань, чи перетягання ковдри на себе. А після подібних референдумів завжди є така небезпека. Водночас я мушу визнати, що, попри різноманітні повідомлення, я напередодні був у Глазго, і нічого негативного не помітив, жодної ворожості.”<br /><br />Що далі для інших регіонів? Крайньоправий політик Найджел Фарадж, лідер партії Незалежності Сполученого Королівства, каже що результат референдуму примусив прем‘єра Камерона замислитися про потреби автономії Англії. <br /><br />“Сам пан Камерон зітхнув з полегшенням, бо британський союз лишився у цілості. Але, Боже мій, він раптом почав дбати про Англію! Два роки ми говорили тільки про Шотландію, а тут раптом згадали і про неї. Англія – тиха й мирна, але ставлення до її прав у процесі розширення регіональних автономій за останні 18 років було жахливим.”<br /><br />А політичні коментатори кажуть, що наспів час Британії мати свій набір законів і принципів державного устрою.<br /><br />Вернон Богданор, професор політології з King’s College Лондонського університету: “На мою думку, замість того, аби вигадувати конституцію на бігу, ми маємо нарешті послідувати прикладу всіх світових демократій і написати нормальну конституцію. От 2015 року виповнюється 800 років від часу створення Magna Carta – Великої хартії вольностей. От тоді можна і розпочати.”<br /><br />Шотландський референдум став уроком у демократії, що викликав захоплення інших європейських країн. Каталонія, яка мріє і про свій подібний референдум, тепер має приклад для наслідування у перемовинах з Мадридом.
