Єгипетські порти почали приймати дедалі більше шукачів притулку, що утікають з конфліктних зон в Іраку, Сирії, Палестині, Судані тощо. З Александрії та інших міст через нелегальних перевізників на так званих “човнах смерті” вони намагаються потрапити на європейське узбережжя. <br /><br />Загалом, за даними ООН, кількість біженців до ЄС за 2014 рік зросла удвічі. Зокрема, в Італії їх кількість перевищила 100 тисяч. А що трапляється з тими, кому потрапити до омріяних країн ЄС так і не вдалося? Вони залишаються у центрах утримання для нелегальних мігрантів. Як от Амера Халіль та її 4 дітей, яких єгипетська берегова охорона виловила в акваторії моря два тижні тому: <br /><br />“Ніхто мені не допомагав у Дарфурі. Нікого не було поруч зі мною, тож я взяла дітей і приїхала сюди. Я подала документи до офісу Верховного комісара ООН з прав людини тут у Єгипті, я приходила до їхнього офісу кілька разів. Утім, я не отримала жодної допомоги. Навіть не могла отримати інформації про мого зниклого чоловіка в Дарфурі”. – каже біженка з Судану. <br /><br />Інша жінка – Наґам Резкалла – приїхала з Багдада. Її чоловік залишився удома хворий. З двома дітьми вона також вирушила у пошуках притулку. <br /><br />“Я вирішила покінчити з цим і вирушила у подорож морем, я ризикувала своїм життям та життям моїх дітей. Я прагнула видертися з цих злиднів та утекти від війни в Іраку. Моєму синові та чоловікові потрібна медична допомога. Але усі ці надії не здійснилися”, – розповіла біженка з Іраку. <br /><br />10 вересня у Середземному морі сталася чергова трагедія з мігрантами. Човен з півтисячею шукачів притулку перекинувся біля Мальти. <br /><br />Тоді майже ніхто не врятувався, але люди, що вціліли, розповіли: “перевізники самі потопили човен, бо пасажири відмовилися пересісти на інший, менший човен”. Більшість із низ були вихідцями з Гази та Сирії. Комісар ООН з прав людини назвав це геноцидом і закликав розслідувати справу. <br /><br />Валаа Альбаркаві та її двоє синів виїхали з Дамаска до Єгипту за туристичною візою. Її чоловік Мохаммед Альбаваб саме на тому човні вирушив з єгипетського міста Дам‘єтта 6 вересня. Він планував потрапити до Європи, а потім повернутися за родиною. Утім, від нього досі немає звістки. <br /><br />“Я зателефонувала перевізнику, він розповів, що мій чоловік загинув. В мене був нервовий зрив. Я досі хочу пересвідчитися і знати, що з ним сталося? Я пригадала, що човен, на якому був мій чоловік, став причиною розбрату між перевізниками. Виникло багато проблем. Мій чоловік казав, що спостерігав за цим конфліктом на власні очі”, – розповіла дружина зниклого сирійця Мохаммеда Альбаваба. <br /><br />За даними єгипетської влади, на їхній території дійсно працюють мережі нелегальних перевізників, що за кілька тисяч євро доправляють мігрантів до європейського узбережжя, головно до Італії. В Єгипет ці люди в‘їжджають у легальний спосіб за туристичною візою. Аби зупинити цей потік, єгипетська влада вже розпочала співпрацю з італійськими колегами. <br /><br />“Ми провели у морі десь тиждень. Нам було дуже важко. Ми провели увесь цей час у темному приміщенні. Кожного дня нам казали, що ми вирушаємо, але вони привозили все більше мігрантів і заповнювати ними човен. Аж поки човен не зламався. Тоді єгипетський військовий корабель підібрав нас і привіз сюди”, – розповіла утікачка з Сирії.<br /><br />Євроньюз вдалося поспілкуватися з жінкою, яка належить до однієї з родин перевізників у Александрії. Вони, начебто, володіють великою кількістю човнів для цього нелегального бізнесу. <br /><br />“Перевізники їдуть до іншої країни та купують човен там, начебто для риболовного промислу. далі вони повертаються до своєї країни, і впродовж цього часу вони стають у морі, у спеціальній зоні, вони починають набирати мігрантів на борт і вирушають у нелегальну подорож, вони вибирають райони де немає прикордонної охорони. Перевізники на невеликих човнах прибувають туди, посеред моря мігрантів з них пересаджують на велике судно”. – розповіла нелегальна перевізниця з Єгипту. <br /><br />З Каїра повідомляє кореспондент Євроньюз: <br />“Вони покидають свої країни і вирушають з надією отримати нормальне життя. Вони спрямовують свої погляди на європейське узбережжя. Утім, вітер дме їм не у спину, вони або тонуть, або зникають безвісти, як і їхні сподівання.”