Повість Роберта Стівенсона “Дивна історія доктора Джекілла і містера Гайда”, відтворену в безлічі театральних та кінопостановок, перекладено мовою жестів і, в такому вигляді, поставлено у Нью-Йоркському театрі глухих. Це четверта постановка режисера Ґвідо відтоді, як чотири роки тому він обійняв посаду художнього директора театру. <br /><br />“Загалом це – вистава як вистава, за винятком того, що на сцені присутня мова жестів. У всьому іншому ми дотримувались театральної традиції”, – каже режисер.<br /><br />До кожної ролі залучено по двоє акторів. Один з них зосереджується на мові жестів, інший виголошує текст вголос. <br /><br />Подвійні ролі створюють додаткові завдання для акторів, адже актор, що виголошує текст ролі, мусить робити це в порядку, синхронізованому з грою свого колеги, який “розмовляє” мовою жестів. <br /><br />“Найважче завдання театру із сурдоперекладом – синхронна співпраця з акторами, які розмовляють звичайною мовою. Адже мова жестів потребує більше часу для вираження, аніж звичайна мова. А це, в свою ч
