Ця незавершена базиліка церкви є чи не найпомітнішою архітектурною пам‘яткою іспанського містечка Мехорада-дель-Кампо, що зовсім близько від Мадрида. <br /><br /> Архітектор Хусто Ґаєґо Мартінес, краще відомий як Дон Хусто, започаткував проект 1961 року. Тоді йому було 36 років, а зараз вже перевалило за 90.<br /><br /> Мартінес витратив величезну частину життя, будуючи церкву з матеріалів повторного використання. <br /><br /> “Я будував цю церкву голими руками, – пояснює Мартінес. – Інколи у мене були помічники, але в основному я працював самостійно. Я багато працював, але також багато думав над тим, як краще побудувати цю церкву.”<br /><br /> Баня храму, і далі не повністю завершена, будується із упаковок для харчів – пластикових контейнерів, в яких раніше розігрівали їжу у мікрохвильовці. <br /><br /> “Тут все зроблено руками. Нема жодних прямих ліній, багато ввігнутих поверхонь... Так будувати навіть складніше!”<br /><br /> Донові Хусто час від часу допомагають добровольці. Анхель Лопес Санчес вперше приїхав сюди понад 20 років тому. Відтоді він залишив свою роботу і присвячує весь час проектові Дона Хусто.<br /><br /> “Я зустрівся з ним раз, і мені дуже сподобалося, як він працює. Я спитав його, чи не потрібна йому допомога. Він сказав: “Так, потрібна.” Після того, я став регулярно йому допомагати. Спочатку це було лише у вихідні, бо у мене була своя робота. Так тривало кілька років, але згодом я відмовився від основної роботи і працюю лише тут. Ми цілими днями лише будуємо.”<br /><br /> Для Мартінеса проект не примха, а справа життя – він навіть продав землю, яку дістав у спадок, аби фінансувати побудову церкви.<br /><br /> Питання у тому, чи встигне амбітний архітектор завершити будівництво?.. Роки минають, і молодшим Мартінес не стає. Хто зможе взяти на себе його унікальний проект?..<br /><br /> А це – північ Італії. Тут теж будують церкву. Точніше, собор. І не просто собор, а найбільший новітній собор в Італії. І ця споруда дуже відмінна від усіх інших. <br />Собор у містечку Лоді вшановує пам‘ять італійського митця Джуліано Маурі, який помер 7 років тому. На майданчику немає ні каміння, ані мармуру.<br /><br /> Франческа Реґорда, онучка Маурі, курує проект. “Цей собор, який ми будуємо для Джуліано Маурі, є найкращою репрезентацією його ідей, його мистецької філософії. Це була тяжка праця, але також його найбільша радість у житті. Він задумав це таким чином, аби Собор Дерева міг жити. Жити у прямому сенсі.”<br /><br /> Маурі був відомий тим, що творив споруди, які органічно поєднувалися з природою. Його перший собор-дерево він побудував ще 2001 року. Та будівля стала складовою виставки. Той собор росте уже понад 15 років і змінюється з кожною порою.<br /><br /> Франческа Регорда – онучка Джуліано Маурі. “Його роботи – це вираження поваги до природи. Вони є гармонією з природою. Він любив казати, що він не винаходить нічого нового, натомість вні лише приймає ідеї від природи та добудовує додаткові елементи до того, що вже є.”<br /><br /> Після смерті Маурі його родина перебрала кураторство над проектом. Собор-дерево у Лоді має бути завершений восени.<br />
