Військові Лівійської національної армії під командуванням бунтівного генерала Халіфи Хафтара атакували найбільші в країні нафтові термінали, котрі контролювалися визнаним Заходом перехідним урядом Лівії.<br /><br /> Worrying reports of heavy clashes around the oil crescent in #Libya. #Eid should be a time of peace and reconciliation not fresh conflict.— Peter Millett (@PeterMillett1) September 11, 2016<br /><br /> Один з найбільш впливових військових лідерів країни, який раніше служив в армії Муаммара Каддафі, Хафтар об‘єднав в одній так званій Лівійській національній армії повстанців та залишки колишніх збройних сил країни. Він лояльний до тимчасового уряду, котрий контролює східні райони країни з Тобрука, та не визнає уряд національної єдності в Тріполі. <br /><br /> Останній під керівництвом прем‘єр-міністра Фаєза ас-Сарража підтримує міжнародна спільнота. Він контролює основні аеропорти країни, національний банк та державну нафтовидобувну компанію. Але поміж тим, країну на півночі контролює ІДІЛ, а на заході – радикальні туареги-ісламісти, що пов‘язані з “Аль-Каїдою”. <br /><br /> Як і за часи повстання проти Муаммара Каддафі, результат протистояння в Лівії багато в чому залежить від того, в чиїх руках опиниться контроль над лівійською нафтою. Раніше країна забезпечувала 2% від світового обсягу видобування нафти. <br /><br /> До 2015 року її доля знизилася до піввідсотка. Більш як 70% сировини добувають на сході країни, де офіційний уряд, сформований в березні цього року, не користується популярністю.<br /><br /> Надії на припинення громадянської війни в Лівії почали зароджуватися ще в грудні минулого року, коли сторони підписали “Декларацію принципів”, котру, втім, так і не ратифікували в Тобруці. <br /><br /> Для контролю над країною ключове значення має те, хто контролює два головні нафтопереробні термінали в Завії та Рас-Лануфі. Зараз ці об‘єкти взяла до рук армія Хафтара. <br /><br /> Полковнику Каддафі вдавалося утримувати внутрішню стабільність мозаїчної країни ціною жорсткої диктатури. Наразі стабільність залишатиметься під питанням, допоки два уряди воюють радше між собою, аніж з ісламськими екстремістами.<br />
