Тоголезка Шімен та гвінейка Рокія познайомились у центрі прийому біженців у Бельгії. Вони втекли з їхніх країн, аби уникнути примусових шлюбів.<br /><br /> Отримати притулок у Європі, кажуть жінки, для них життєво важливо. Того дня Рокія ще не знала, що за кілька днів після нашої зустрічі влада задовольнить її прохання про надання притулку. <br /><br /> Рокія, біженка з Гвінеї:<br /><br /> “Коли помер мій батько, мене видали заміж за його друга. Тому що цей чоловік торгує діамантами і має багато грошей. Мене просто продали йому. Я була його третьою дружиною. Мені зробили перше обрізання, коли я була ще маленькою. Потім друге обрізання у віці 12 років. Чоловік наказав мені зробити третє обрізання, але я відмовилась. Тому що тепер я знаю про згубні наслідки цієї процедури. Чоловік бив мене, знущався з мене, аби примусити до інтимних стосунків, оскільки я не хотіла його. Він бив мене весь час. В моїй країні я ризикую життям, тому що не підкорилася родині”.<br /><br /> Шімен, біженка з Того:<br /><br /> “В мене є син, йому 2 роки і 3 місяці. Мені було б надзвичайно складно повернутися до країни. Бо там живе його батько, який хоче забрати в мене дитину. Але я не хочу. Ми ризикуємо життям, якщо повернемось туди”.<br /><br /> Валері Ґорія, кореспондент euronews:<br /><br /> “Через батька?”<br /><br /> Шімен:<br /><br /> “Він хотів одружитися зі мною після того, як зґвалтував мене”.<br /><br /> Попри чималий ризик, ці жінки не побоялися відкрито говорити перед камерою. Вони хотіли порушити мовчання, аби покласти край тому досвіду, жертвами якого стали. Про подібні страждання йдеться і в цій театральній п‘єсі, яку поставили у місті Льєж.<br /><br /> Бельгія – одна з небагатьох країн, яка криміналізувала примусовий шлюб. Але це явище складно побороти, каже координатор місцевої організації з боротьби проти примусових шлюбів та насильства, що принижує людську гідність.<br /><br /> Лейла Слімані, координатор платформи Льєжа з боротьби проти примусових шлюбів:<br /><br /> “Дуже мало жертв готові подати скаргу і очікувати відповіді від правосуддя. Статистика щодо примусових шлюбів майже невідома, оскільки люди, як правило, не скаржаться. Вони бояться образити родину, бояться, що їхні батьки опиняться у в‘язниці, бояться відповідальності за фінансові труднощі сім‘ї, або що їхніх братів та сестер віддадуть в інші сім‘ї”.<br /><br /> Прямуємо до передмістя Брюсселя. Саме під тиском з боку сім‘ї ця жінка, назвемо її Аміною, була змушена погодитись на організований імамом місцевої мечеті шлюб з незнайомцем, який прибув із Марокко. <br /><br /> Бельгійське громадянство жінки дозволило цьому чоловіку потрапити до Європи. Сталося це 20 років тому. Після довгих років судової тяганини їй вдалося розлучитися. Але душевні травми не загоїлись.<br /><br /> Аміна, жителька Брюсселя:<br /><br /> “Так, це залишило свій слід. Це не спинилося після його від‘їзду. Цей чоловік наробив боргів. Його ім‘я зазначене в договорі про купівлю будинку, за який я й досі виплачую кредит. Ця ситуація спричинила для мене чимало проблем”.<br /><br /> Валері Ґорія, кореспондент euronews:<br /><br /> “Але Вам вдалося почати нове життя?”<br /><br /> Аміна:<br /><br /> “Ні. Відверто кажучи, я ніколи більш
