Інституційна порожнеча в Лівані тривала протягом двох з половиною років. 23 квітня 2014 парламент країни не змін обрати президента, щоб замінити Мішеля Сулеймана, термін повноважень якого завершувався 25 травня того ж року. Кандидат від маронітів Самір Джеджи не змін набрати необхідні дві третини голосів.<br /><br /> Згідно із системою розподілу влади між громадами, президент республіки повен бути маронітом- християнином, голова парламенту – шиїтом, і прем‘єр-суніт.<br /><br /> Відтоді 45 разів ліванський парламент намагався досягти кворуму – двох третин, необхідних для успішного голосування, або ж 86 з 128 депутатів. Проте кожного разу блок з 20 депутатів <br /> іншого кандидата в президенти – Мішеля Ауна, а також 13 представників Хезболли, блокували сесію. <br /><br /> Ліван занурився в політичну кризу та інституційну кому. Це вплинуло на роботу державних структур, зокрема, утилізацію відходів. Відтак зростали не лише купи сміття на вулицях, але й гнів людей. <br /><br /> Вихід з глухого кута розпочався минулого січня. Тоді Мішель Аун зміг заручитися підтримкою суперника Саміра Джеджи.<br /><br /> 20 жовтня сунітський лідер Саад Харірі, противник сирійського режиму та союзник саудитів, оголосив, що підтримає Ауна. Криза підійшла до завершення. <br /><br /> 23 жовтня шиїтський лідер Хассан Насралла, прихильник президента Сирії Башара Асдада та лідер проіранської Хезболли, також дав зелене світло Ауну. <br /><br /> Тож кого з них вибере собі у союзники президент Аун? На думку Набіля Буменсефа з видання “Ан-Нахар”: <br /><br /> “Ліван більше не є пріоритетом для королівства Саудівської Аравії, вона більше не підтримує своїх союзників у Лівані. Це спричинило до послаблення впливу прем‘єра Харірі”. <br /><br /> Аналітики загалом погоджуються, що справжнє випробування для Лівану настане після президентських виборів. До того ж вплив очільника країни є обмеженим. <br /><br /> Швидкість, з якою формуватимуть новий уряд, засвідчить справжню зміну “статусу-кво” в Лівані.<br />
