Комусь я посміхнусь зранку, <br />А в комусь я помилюсь аж до рани. <br />Мама, ти чуєш, йому прикро, <br />Він каже йому сумно. <br />А я до нього звикла. <br />Кажуть люди: "гірше не буде" <br />Та не тане мій біль <br />Ну як же я без нього. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І кричали йому весни в слід, <br />А для нього було мало слів, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І котилась я, мов камінь, вниз, <br />А для нього було мало сліз, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи, чому він не мій? <br />Колись я розірву кляте коло, <br />А може я не зумію ніколи. <br />Мама, і буде справді прикро <br />і неможливо сумно. <br />Я так до нього звикла. <br />Кажуть люди: "гірше не буде" <br />Та не тане мій біль <br />Ну як же я без нього. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І кричали йому весни в слід, <br />А для нього було мало слів, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І котилась я, мов камінь, вниз, <br />А для нього було мало-мало сліз, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І кричали йому весни в слід, <br />А для нього було мало слів, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи, чому він не мій? <br />І котилась я, мов камінь, вниз, <br />А для нього було мало сліз, <br />А для нього був весь світ німий. <br />Скажи... <br />Він не мій. <br />ла ла ла ла <br />ла ла ла ла ла <br />Мама, чому він не мій?
