Уперше в історії Олімпійського руху під прапором однієї збірної зберуться атлети з різних держав. Попри те, що вони походять з Сирії, Південного Судану та Конго, вони належатимуть до однієї збірної: збірної біженців. <br /><br /> Джеймс Чьєнґієк був вимушений тікати з Південного Судану через війну. Він дуже радіє створенню збірної біженців, бо вважає, що це додасть сили духу мільйонам переміщених людей по всьому світі.<br /><br /> “Це важливий момент для всіх біженців, не лише для тих, хто бере участь в Олімпіаді. Ми знаємо, що ми представляємо мільйони біженців, це наш шанс показати, що біженці здатні на щось,” – каже він.<br /><br /> Юсра Мардіні – 18-річна плавчиня з Сирії, яка зараз живе у Німеччині. Мардіні – біженка. Їй довелося плисти з Туреччини до Греції, коли надувний човен, яким вона подорожувала, почав тонути.<br /><br /> “Це фантастичне відчуття – те, що ми тут. У нас, біженців, є одна спільна риса – ми не здаємося. Нам довелося долати багато перешкод, аби потрапити сюди. Ми пройшли через цілу низку складних ситуацій, але ми не відмовлялися від поставленої мети. У нас є мрії.”<br /><br /> Цим атлетам дали право пройти із прапором збірної біженців на церемонії відкриття одразу після збірної Бразилії, яка є господарем ігор. Ось так виглядає цей стяг.<br /><br /> Подібні прецеденти були в історії Олімпійського руху і раніше: 1992 року майже 500 атлетів з колишнього СРСР виступали під прапором незалежних спортсменів. 2000 року таким же прапором були представлені 12 учасників ігор зі Східного Тимору, на етапі, коли країну ще не визнала ООН. <br /><br /> 2012 року у Лондоні так виступали атлети з Південного Судану та Нідерландських Антильських островів.<br /><br /> Атлети зі збірної біженців розраховують на перемогу. Якщо комусь з них вдасться здобути золото, під час церемонії нагородження лунатиме Олімпійський гімн. Утім, їхня головна надія, що своїм прикладом вони зможуть надихнути світ на мир і припинення конфліктів у кожній з їхніх країн.<br />
